Вставні слова, розділові знаки

Тема. Вставні слова, розділові знаки при них

Мета: ознайомити з найуживанішими вставними словами, розділовими знаками при них; формувати вміння і навички правильного, доречного вживання їх, постановки розділових знаків при вставних словах; виховувати спостережливість, уважність, любов до Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, таблиця «Вставні слова», кетяги калини, прапор України.

                                       Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

      Психологічний тренінг «Привіт, я радий тебе бачити...» 
  Учні звертаються по черзі один до одного, закінчуючи вислів «Привіт, я радий тебе бачити». Потрібно  сказати щось гарне, приємне, але обов'язково щиро, відверто.

   ІІ. Актуалізація знань учнів.

1.     Вправа «Передбачення».

Учень читає вірш Олександра Пономарьова.

 Рідна ненька Україна,

Незалежна, горда, вільна,

Діти ми усі, усі твої,

Сила рідної землі!

Моя рідна Україна,

Твоя пісня солов'їна

Буде линути в віках

Добрим в радість, злим на страх.

Слава Україні! Україні слава!

Всім її героям, дітям всім її!

Підіймемо гордо ми над головами

Прапор України, прапор рідної землі!

Учні розглядають прапор України .

   Учитель. Діти, про що піде мова на нашому уроці?

  2. Творче завдання.

Скласти речення з поданими звертаннями.

Виконати синтаксичний розбір речення.

Соловейку, мій рідний краю, любі друзі.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.     Спостереження.

Діти, жовтий і блакитний кольори є, безперечно, символами життя і миру.

    На жаль, єдиної думки щодо походження синього і жовтого кольорів у   національних барвах України немає.

А) знайти вставні слова, визначити, що вони означають.

    2. Проблемні запитання.

-  Які слова називаються вставними?

- Що  означають вставні слова?

- Яким членом речення виступають вставні слова?

3. Робота з підручником.

4. Коментоване письмо.

Пояснити розділові знаки.

Визначити, що означають вставні слова.

І достатній рівень - виконати синтаксичний розбір речення.

ІІ – високий рівень -визначити частини мови.

   Друзі, національний прапор України – це жовто-блакитний стяг. Він, як відомо, має досить давнє походження. Ці два кольори на гербах і прапорах нашого славного народу використовували, безперечно, не лише за часів козацької вольності, а й за княжої доби.

5. Творча робота.

Вставити пропущені вставні слова.

Чому саме жовтий і блакитний кольори вибрали українці для свого прапора?

Жовтий колір – це … колір пшеничної ниви, … колір зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір – це … колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого … не дозрівав би, не заколосився життєдайний хліб. А блакитний колір про що нам говорить? Це … колір ясного, жовтого, мирного неба.  Це … колір цариці – води. Тому … народ України вибрав поєднання жовтого і блакитного кольорів.

Довідка: по-перше, по-друге, безумовно, мабуть, звичайно, справді, безперечно.

6. Самостійна робота.

А) розставити розділові знаки при вставних словах, пояснити.

  Золотий тризуб на блакитному тлі як символ влади – дуже давній знак. Його використовували ще за часів Київської Русі. Отже нашому гербу більше тисячі років. Дивна річ чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть тому, що число «три» завжди вважали числом казковим, чарівним. А ще можливо у тризубі відображено триєдність життя: батько – мати – дитина. Певно вони символізують і силу і мудрість і любов любі діти.

7. Цікава інформація.

   Найбільший в Україні тризуб розташовується в Івано-Франківській області. Він був викладений з білого каменю в 1992 році на схилі гори. Під гербом викладено рік і слово “воля”. Автором цього витвору став колишній вояк УПА Анастасий Козак, який таким чином вирішив вшанувати своїх побратимів. Місце він обрав не випадково – саме тут відбувались жорстокі бої між повстанцями сотні Пилипа Орлика та більшовиками. Анастасию довелось добре попрацювати: герб достатньо великий, на нього пішло дві вантажівки каменю, який він переносив вручну в двох сумках (а на той час йому було вже 70 років). Навколо тризуба висаджені смерічки і туї, а фундамент обладнаний канавами, щоби каміння не змістилось. Сьогодні за пам'яткою доглядають місцеві школярі.

 

ІV. Підсумок.

       Не забувайте, що ми  живемо на землі, що зветься Україна. Ми повинні любити свою Батьківщину, бо вона у нас єдина!

    У всьому світі кожен знає, що  Батьківщина лиш одна. І  в нас вона одна-єдина — це наша славна Україна.

 У статті 20 Конституції України записано:
      «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.»

V. Рефлексія.

 Гра «Країна Мовляндія»

Що з’ясували  ви на сьогоднішньому уроці?

Чи звернули увагу на добір мовного матеріалу?

Якою темою він об’єднаний?

Що для вас виявилося найважливішим?

Чи справдилися очікування від уроку?

VІ. Домашнє завдання.  Високий і достатній рівні – твір «Моя Батьківщина - Україна», використовуючи вставні слова ; середній і низький рівні – вправа за підручником.

Вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка

Мета: привернути увагу дітей до особистості Шевченка як поета та художника, поглибити знання про життя і творчість письменника; формувати життєві  загальнолюдські  цінності;виховувати національну самосвідомість, любов до творчості письменника.

Ведучий

Щовесни , коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сили живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка

Сьогодні ми відзначаємо день народження нашого національного генія -

Тараса Шевченка. Це подія, яку важко переоцінити. Бо для нас і для всього світу Шевченко – це Україна, а Україна передусім – це Шевченко.

Далекий, дуже далекий нам 1814 рік  - близнюк отих покріпачених років, коли самодержавство катами поставило неволю і недолю «на нашій – не своїй землі». Перший місяць весни цього року приніс сім’ї кріпака Григорія Шевченка сина Тараса, приніс поміщику Василю Енгельгарду, нащадку ліфляндських баронів, який мав п’ятдесят тисяч рабів, ще одну кріпацьку душу, а Україні й всьому світу геніального поета, поета-бунтаря, поета-революціонера.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами,

Земля, яку сходив Тарас

Малими, босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Ведучий

Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі й вільні шляхи, професором і книжним ученим.

Ведуча

            Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри. Доля переслідувала його в житті, кільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду.

Ведучий

             Мрії Кобзаря завершилися на його рідній землі, на нашій з вами Батьківщині. І ми можемо з повним правом сказати:

            Просвітники волі, великий титане.

            Справдилися думи пророчі твої.

            Приймай же данину любові і шани

            Од вільних народів нової сім’ї.

Ведуча

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітка пломенить червоно

В сім’ї великій вольній, новій.

Ведучий

Нехай вкраїнським дітям завжди

Сія Шевченкова зоря,

Схилімо голови в пошані

 перед портретом Кобзаря

2. Презентація

Ведуча

Хвалу хай віддасть в пісні щиро та чесно

З нас кожен, хто правди не зрадивши, жив.

Згадає про Батька, що в пісні чудесній

Своїй Україні так вірно служив.

Ведучий

Гомоніла твоя кобза

Гучною струною ,

В кожнім серці одбивалась

Чистою луною.

Ведуча

Твоя кобза ще не вмерла,

На ній струни всі дзвенять.

І про твою вічну славу

Всі народи гомонять.

Ведуча                                     

А нотний стан, як чорно-білі титри,

І музики трояндова пастель.

Троянда нотою у тебе на пюпітрі,

Смичок в руці, як сивий менестрель.

І роки на долоні ворожбою,

А ноти… Ноти, як піщинки літ.

Кобзар намалював для нас з тобою

Сліди на двох в давно забутий світ.

Світилася, немов забута пісня,

В піщинках літ жовтіла нота «До».

А він все грав її, як ноту «Після».

Й цю світлу фальш не відчував ніхто.

Ведуча

Буває люд стогне, бо гніт його тисне.

Співець появився – і пісня дзвенить.

Співець умирає. А пісня… А пісня!

Лиш камінь не зможе цього зрозуміть.

Ведучий

Я – українець. Над Дніпром

Стоїть в саду вишнева хата,

Кущі калини під вікном,

Криниця, журавель з цебром

І скибка місяця щербата.

Ведуча

Я – українка. З юних літ

Мене пісень навчала мати,

Які чарують цілий світ,

Передаються з роду в рід

І вчать, як землю цю кохати.

Ведучий

Він давно уже спить

На чернечій високій горі.

Крізь часи проростаючи,

Нам «Кобзаря» читає.

Він не з бронзи,

Він в плоті,

Він – вічний шматочок землі.

Ведуча

Спи спокійно, поете! Україна твоя

Вже розправила крила орлині.

Так, як мріяв колись ти в жагучих піснях

На засланні в чужій самотині.

Учень читає «Заповіт»                                                                

Ведучий

Любіть один одного, шануйте один одного чи він учений, чи простий робітник. Тоді між нами буде згода і радість, ми станемо кращими  і мудрішими, і мати – Україна усміхнеться…

            Згідно з давнім звичаєм нашого народу візьмемося за руки, піднесемо з’єднані руки вгору і скажемо «Гуртом ми сильні!».

            «Борітеся!» Діти відповідають: «Поборемо, нам Бог помагає!»

Конкурс знавців української мови

«Батьківщина – це рідна мова»

Мета: сприяти усвідомленню значення рідної мови; виховувати прагнеггя передавати нащадкам наш скарб – рідну мову.

Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови про мову; макет української хати,  глечик із завданнями; соняшники, на стінах вишиті рушники.

                                                  Перебіг заходу

                                                                                                    Українська мова –

                                                                                        Давня й молода.   

                                                                                Світить рідне слово,

                                                                                        Як жива вода…

І. Привітання команд.

І команда «Кирилівці»

Ми зібрались в класі дружно,

Щоби позмагатись.

І про мову нашу рідну

Цікаве дізнатись.

  Дорогенькі мовознавці,

  Щиро вас вітаємо.

  Від усього серця свого

  Успіху бажаємо.

Щоб трудились ви сьогодні

До сьомого поту

І дістали нагороду

За свою роботу.

То ж до бою кличем, друзі,

До мовного бою.

Мово рідна, Україно,

Ми завжди з тобою.

Наш девіз: «Чим важче завдання, тим дорожча перемога».

ІІ команда «Мефодіївці»

Солодке слово перемога

Нелегко дається,

Хто любить, знає рідну мову,

Тому вона всміхнеться.

Вчіть нашу мову солов’їну

І не зазнавайтесь:

«І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь».

Якщо перемога пройде мимо нас,

То з нею ми радо вітаємо вас.

Тож не затягуймо вітання –

Давайте розпочнем змагання.

Наш девіз: «Хто мову шанує свою,

                     Хай той переможе в бою».

ІІ. Конкурс « Знайомство».

Записати на аркуші свої імена, пояснити, що вони означають.

ІІІ. Конкурс капітанів «Череда без пастуха, як сад без садівника».

Тягнуть із горщика по два завдання на картці.

1.                  Розлилась весняна повінь,

Стовбур … соку повен  (явір, тополя, клен).

2.                  І в берези, і в смереки

Я питався – де ж лелеки? (осока, береза).

3.                  Поховайте під горою,

Під … старою.   (осика, бузок, вербичка)

4.                  Сплять метелики в ….

Ще куняє рибка в річці. (волошка, барвінок, травичка).

ІY. Конкурс «Відгадай»

Заповнити клітинки так, щоб вийшло слово з іншим значенням, або нове, спільнокореневе.

Ліс

Ліс…

Ліс … ...

Ліс … … …

Ліс … … … …

Ліс … … … … …

(Ліси, лісок, лісник, лісовик, лісовий, лісничий)

Сад

Сад …

Сад … …

Сад … … …

Сад … … … …

Сад … … … … …

(Сад, сади, садок, садити, садочок, садівник)

Y. Конкурс «Прочитай»

(Скласти розрізану картку, пояснити розділові знаки)

Любіть українську мову всім серцем, вона – наша гордість. Не цурайтесь нашої співучої мови, не соромтесь нею говорити.

Мова – це багатюща людська криниця, у яку народ складає багатий досвід свого життя, свої мрії, сподівання.

YІ. Конкурс «Берись дружно – не буде сутужно».

(Прочитати виразно поезії, визначити тему, основну думку)

«О рідне слово, хто без тебе я?»

«Ти зрікся мови рідної»

«Виростеш ти, сину»

«Українська мова»

YІІ. Конкурс для вболівальників. Загадки – жарти.

1.                  З якої тканини можна зробити набір географічних карт? ( Атлас – атлас)

2.                   Що треба зробити, щоб майка злетіла? (Чайка)

3.                  Як написати слово робота п’ятьма літерами, чотирма літерами? (Праця, труд)

4.                  Чи можна зробити з кози козака? (Коза + к)

5.                  Чого багато має золото, менше має озеро, ще менше море, і зовсім не має його річка? (Букву О)

6.                  Чим закінчується зима і весна? (А)

7.                  Що стоїть між підлогою і стелею? (І)

8.                  Що мають береза, дуб, бук, яблуня, бузок, але не мають ні клен, ні вишня? (Звук б)

YІІІ. Читання скоромовок.

1.                  Кипи, кипи, кашко,

      Поки прийде Йвашко.

2.                  Хитру сороку

Спіймати морока,

А на сорок сорок –

Сорок морок.

3.                  Орел на горі, перо на орлі.

4.                   Всім подобається це куце цуценя.

ІХ.  Конкурс «Мудрий не вагається, сміливий не боїться».

(Прочитати прислів’я, замість крапок вставити потрібні слова – антоніми.)

Занедбаєш науку в молодості, пожалкуєш в ….(старості).

Руки білі, а сумління … (чорне).

Радість красить, а горе …(палить).

Ранні пташки росу п’ють, а  … (пізні) слізки ллють.

Де багато слів, там  …(мало) діла.

Довгий літній день, та … (короткий) тиждень.

Літо збирає, а  .. (зима) з’їдає.

Рідна сторона – мати, а  …(чужа) сторона …(мачуха).

Ластівка день починає, а соловейко … (кінчає).

Підбиття підсумків.

     Завершується, діти, наше свято,

     І перегорнемо останню сторінку.

     Турнір сьогодні визначив зірок,

     На цьому ми і зробимо зупинку.

   Тема. Розвиток мовлення. Усний твір-опис зовнішності людини в художньому стилі

Мета: удосконалювати вміння усвідомлювати тему й основну думку, тип і стиль мовлення, послідовність викладу матеріалу щодо опису зовнішності людини; розвивати вміння здійснювати змістово-композиційний аналіз твору-опису; виховувати любов до мови.

Обладнання: схема – пам’ятка «Опис зовнішності»; репродукція картини О.Мурашка «Дівчина в червоному капелюсі»; презентація.

Тип уроку: розвиток комунікативних умінь.

                                         Перебіг уроку

Гасло уроку:

На кожному кроці – знання, інакше йтимеш ти навмання.

Епіграф до уроку:                    

                                                Кажуть, обличчя людини –

                                                то дзеркало її душі…

                                                                                 А.Мороз             

І. Мотивація навчальної діяльності.

Стали, дітки, всі рівненько,

Усміхнулися гарненько,

 Настрій на урок взяли

Й працювати почали,

На уроці попрацюємо,

Всіх на світі ми здивуємо.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1.     Фронтальне опитування:

-         які типи мовлення знаєте?

-         в яких стилях мовлення може створюватися опис?

-         з якою метою письменники використовують описи зовнішності героїв у художніх творах?

-         які мовні засоби використовує письменник для опису зовнішності героїв?

2.     Гра «Відгадай».

Як називається опис природи? (Пейзаж).

Як називається опис зовнішності людини? (Портрет).

Як називається опис приміщення? (Інтер’єр).

3.     Завдання (пригадати прислів’я, приказки, порівняння, що відображають опис зовнішності людини).

Уста як тиха молитва.

Очі як дно криниці.

Брови як шнурочки.

Очі як волошки в житі.

Личко рум’яне, як калина в лузі.

Чорненькі очі, як терен.

Губи мов дві  пелюстки троянди.

ІV. Вивчення нового матеріалу. 

1.     Проблемне питання.

За якою схемою складається опис зовнішності?

2.     Повідомлення учнів.  

    Олександр Мурашко  - український живописець, педагог і громадський діяч. Народився 26 серпня (7 вересня) 1875 року в Києві. Відомостей про його батька немає. До семи років жив біля містечка Борзни на Чернігівщині, де його виховувала бабуся, проста селянка, яка своїми оповідями про героїчні часи козацтва та народною мудрістю пробуджувала в дитини уяву, любов до природи.

        Дядько Олександра забирає хлопця, покинутого матір'ю, від бабці до себе. Але з часом у матері Олександра, Марії Іванівни Крачковської, прокидаються материнські почуття, і тепер хлопець живе з нею. Після її одруження Олександр переїжджає до Чернігова, де в його вітчима, Олександра Мурашка, була невелика іконописна майстерня, заснована 1827 року. Господар починає активно залучати пасинка до роботи.

         Наприкінці 1880-х, отримавши замовлення на проведення оформлювальних робіт (ґрунтування стін, малярні і позолотні роботи, виготовлення меблів), вітчим разом із сім'єю й майстернею перебирається до Києва. Майстерню розмістили у власному будинку  на Малій Житомирській.            

         Підліток опинився в центрі знаменної події, яка сколихнула художні кола Російської імперії: на його очах народжувались розписи Володимирського собору. Олександр спостерігав за роботою таких майстрів як В. Васнєцов, М. Нестеров. Саме вони та професор Адріан Прахов першими звернули увагу на потенціал «худого, високого, лохматого, соромливого» підлітка.

        Малювання для Мурашка стає сенсом життя: «Якось розмалював недавно побілену стіну сходів, за що отримав значного прочухана. Мріяв: коли виросту - стану великим художником, але батько й слухати про це не хотів. Йому були потрібні працівники в іконописній майстерні...»

        Конфлікти з вітчимом змусили п'ятнадцятирічного Сашка залишити родину і заробляти на життя самостійно. Ночував на схилах Дніпра, на баржах — застудився, але Олександр Іванович не прийшов на допомогу, адже хотів скорити пасинка своїй волі.

          Розумів хлопця й підтримував його бажання стати художником не Олександр, а Микола Мурашко — дядько Олександра Мурашка, рідний брат вітчима, засновник і незмінний керівник Київської малювальної школи.

         Зусиллями Прахова, Васнєцова і Нестерова опір Олександра Івановича було зламано. Примирившись із вітчимом, отримавши деяку суму грошей на дорогу та його прізвище, Олександр їде до Петербурга. Восени 1894 року Олександр Мурашко вступає до Вищого художнього училища при Петербурзькій Академії, а в 1896 стає студентом майстерні Іллі Рєпіна, кумира петербурзької молоді. Під впливом Рєпіна сформувався талант Мурашка-портретиста, про що свідчать його ранні, позначені високим рівнем професіоналізму, твори. Рєпінська школа заклала реалістичні основи мистецтва Мурашка. До яких би живописно-декоративних пошуків не звертався надалі художник, він завжди утверджував реальність буття як найвищий прояв краси світу. Париж і Мюнхен — два найбільші художні центри Європи початку ХХ століття, один з яких представляв мистецтво імпресіонізму і постімпресіонізму та свій варіант арт нуво, а другий — мистецтво модерну. Перебуваючи за кордоном у 1901—1903 роках, Мурашко, безперечно, відчув їхній вплив.

          Вже під час перебування у Франції Мурашко намагається використовувати певні прийоми стилю модерн — в композиції, у формотворенні кольорових мас і лінійних ритмів. Йому імпонують естетичні принципи цього стилю, прагнення повернути втрачену імпресіоністами пластичну матеріальність живопису. Але Мурашко залишається далеким від образної штучності модерну, його міфологічно-символічних алегорій. Художник знаходить свою дещицю умовності в реальності. За його узагальненнями завжди стоїть живий, невигаданий світ. У 1904 повертається до Петербурга. Опинившись у  звичному для себе середовищі, багато працює, прагнучи на практиці закріпити все те, що вже пройшов, і знайти те нове, що могло б ствердити власні позиції. Таким новим твором стає для художника картина «Карусель» (1906), яка принесла Мурашкові світове визнання: представлена на Мюнхенській міжнародній виставці, вона отримала золоту медаль. Художник отримує запрошення із столиць і міст Європи — Берліна, Відня, Парижа, Амстердама, Мюнхена, Венеції. Персональну виставку з 25 робіт Мурашко експонував у Берліні, Кельні, Дюссельдорфі (1909). У 1911-1912 художник брав участь у виставках мюнхенського «Сецесіону». Твори українського митця користувалися незмінним успіхом в Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали. Картину «Карусель» придбали зразу з виставки для Музею образотворчих мистецтв Будапешта.

Олександр Мурашко   Автопортрет, 1918

3.     Творча робота (підібрати епітети до слів).

Обличчя — кругле, смугляве, бліде, червонощоке, рум’яне, худорляве, сумне, стомлене, радісне, продовгувате.

Очі — блакитні, темні, глибокі, зелені, радісні, сумні, примружені, здивовані, добрі, виразні, ясні, розумні.

Волосся — довге, кучеряве, хвилясте, чорне, неслухняне, золотаве, русяве, пряме, пишне.

Ніс — кирпатий, з горбинкою, гострий, усіяний ластовинням, маленький, тонкий, товстий.

Постава — людина висока, струнка, згорблена, низькоросла, кремезна, тендітна, худорлява, неповоротка (колективна робота).

 Руки –                    

 Губи –   (самостійна робота)

4. Робота з пам’яткою «Як складати тексти-описи зовнішності людини в художньому  стилі»

1. Провести спостереження індивідуального вигляду людини.

2. Продумати послідовність опису і будову вашого висловлювання відповід­но до плану.

3. Описувати в тому порядку, як ми сприймаємо людину в цілому, а потім переходити до деталей.

4. Використовувати певну лексику: очі, брови, волосся, ніс, вуха, губи, шия, руки, щоки, зріст, одяг (манери поведінки, стосунки в колективі, ставлен­ня до праці, культура мовлення, розумові й фізичні здібності).

5. Дібрати слова, словосполучення, які допоможуть описати людину в худож­ньому стилі.

6. Відтворити опис спочатку подумки, а потім — в усній або писемній формі.

5. Робота з репродукцією картини О.Мурашка «Дівчина в червоному капелюсі».

5. Бесіда.

- Що найперше впадає в очі під час споглядання картини?

- Якого віку, на вашу думку, зображена на полотні дівчина?

- Який вираз має обличчя дівчини? Чим воно гарне?

- Чи подобається Вам її вбрання? Чим саме?

- Чи контрастує на портреті чорно-червоне вбрання?

- Як Ви думаєте, чи відповідає серйозний вираз обличчя дівчини її вікові?

              

6 . Колективна робота з опорною таблицею

                         Орієнтовний мовний матеріал

Вік	юний, молодий, літній, старий; дванадцятилітній...
Вираз обличчя	привітний, зосереджений, серйозний, доброзичливий,  сумний...
Очі	сірі, блакитно-сірі, сині, карі, темно-карі, чорні, зеленуваті; ясні, великі, малі, глибокі; добрі, привітні, розумні, проникливі
Волосся	біляве, темно-русе, чорне, русяве, руде; пшеничне, лляне
Зріст	високий, середній, низький
Постава (статура)	струнка, худорлява, зграбна, вайлу­вата, кремезна...
Риси характеру	весела, дотепна, привітна, строга, стримана, вольова,  похмура, життє­радісна, мрійлива...

7. Творче завдання. (Хто позував для картини й досі не відомо).

           Пофантазуйте, де і за яких обставин міг би познайомитися художник із дівчиною. Складіть фантазійну розповідь «Так народилася чудова картина».

V. Рефлекcія.

Передайте враження від уроку за допомогою прикметників.

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

       Високий і достатній рівні – опис зовнішності дівчини за схемою письмово; середній і низький рівні – скласти усний твір-опис зовнішності будь-якого героя художнього твору, що вивчали на уроках  літератури.

                                                    

Тема. Розвиток мовлення. Контрольний докладний переказ розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини

Мета: з’ясувати рівень сформованості текстотворчих умінь, зокрема вміння письмово переказувати текст розповідного характеру, що вміщує  елементи опису зовнішності людини або роздуму; удосконалювати культуру писемного мовлення; сприяти збагаченню та уточненню словникового запасу школярів; виховувати  поважливе ставлення до людей та їхньої праці, кмітливості, вправності; цікавість до різноманітних видів людської діяльності;  розвивати слухову пам’ять, логічне й образне мислення, удосконалювати навички самостійної роботи; виховувати любов до мови.

Тип уроку: розвиток комунікативних умінь і навичок учнів.

Обладнання: схема опису зовнішності, текст переказу.

                                       Перебіг уроку 

І. Мотивація навчальної діяльності.

Вправа «Закінчи речення»

«Урок для мене…»

Це спільна робота

Це цікава робота

Це час для розвитку

Це час формування самоповаги, гідності

Це час для успіху.

Це час позитивних емоцій

ІІ. Актуалізація знань учнів.

1.     Проблемні питання.

- Яку роль виконує портрет у художньому тексті?

 - Що спільного та відмінного в художньому та науковому описах?

 - За якою схемою складається опис зовнішності людини?

2.     Розповідь учителя.

     Кажуть, що людину характеризує зовнішність. Можливо, хтось може не погоджуватися із цим, але спілкування з людиною неохайною, брудною задоволення не приносить. Тому що зовнішній вигляд — віддзеркалення внутрішнього стану. Про це, на жаль, пам'ятають не завжди.

Звичайно, не всі мають можливість одягатися стильно, красиво й модно. Гарний смак, гармонія, охайність, чисте тіло, усміхнені очі, гарна мова — ось що є справжньою красою людини. За нею і певні фізичні недосконалості статури непомітні. Тож дивлячись на те, як одягнена людина, можна зробити висновок про характер, освіту, інтелігентність. Якщо людина одягнена охайно, це означає, що вона є охайною в усьому.

3.     Робота з афоризмом. 

     У людини повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. (А.Чехов) 

Пояснити вислів.

4.Читання тексту переказу.

                            Дівчинка над струмком

        На початку жовтня ледве помітною лісовою стежкою, яка звивалася між старезних дубів, ішла дівчинка років тринадцяти. На ній була картата новенька кофтина, синя спідниця й біла хустинка, як терен-цвіт. І ця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світлі очі. Такі світлі й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки, її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на самісінькій верхівці дерева. Дівчинка несла книжки й зошити. Вона поверталася додому зі школи, йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою, і тільки іноді під її черевиками, взутими на босу ногу, стиха хрускали суха гілочка або жолудь.

    Стежка зненацька  повернула праворуч, обминаючи круту гору. І тоді стало чути, як весело видзвонює у тиші вода. Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини.

   Дівчинка сіла над струмком, поклала біля себе  книжки й почала задумливо бовтатись у воді руками.

      Руки дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі й подряпані. Хустинка в неї зсунулася набік, і з-під неї вибилась хмарка лляного волосся, білого й легкого, як пух, - дмухне вітерець, так воно й розлетиться навколо. І тепер дівчинка стала дивно схожою на кульбабу. У школі її подружки так і кликали завжди: Улянка-кульбабка.

1.     Бесіда.

 До якого типу мовлення належить текст?

Що виражає заголовок - тему чи основну думку?

На скільки частин можна поділити текст?

У якій послідовності автор описує дівчинку?

Яка мета розповіді письменника?

Які найхарактерніші риси обличчя дівчинки?

Про що, на вашу думку, свідчать шершаві, подряпані руки?

Чому подружки любовно порівнювали Улянку з кульбабою?

Чи можете ви за описом уявити зовнішність дівчинки?

Чи сподобалася вона вам?

2.     Колективне складання плану тексту.

Орієнтовний план до тексту.

1.Вбрання дівчинки.

2.Риси обличчя Улянки.

3.Манера ходи дівчинки.

4.Біля струмка.

5.Улянка-кульбабка.

7. Повторне читання вчителем тексту.

ІІІ. Самостійна робота учнів над переказом.

ІV. Рефлексія.

 Що взяв з уроку?

Що на твій погляд не вдалось? Чому? Що врахувати на майбутнє? 

Для чого нам потрібен цей урок?

Чи стануть у пригоді тобі знання, які ти отримав на цьому уроці ?

Чому це було недарма?

Чим привернув увагу цей урок?

Що було для тебе відкриттям? 

Над чим примусив задуматись цей урок?

Що вважаєш потрібно запам’ятати?

Що було важко(легко) на уроці?

 V. Підсумок уроку.

 VІ. Домашнє завдання. Скласти розповідь з елементами опису зовнішності вашого друга (подружки) .

 Тема. Розвиток мовлення. Переказ тексту публіцистичного  стилю

Мета: на основі здобутих текстологічних знань формувати такі текстотворчі вміння: визначати тему та головну думку тексту, колективно складати його план, самостійно добирати адекватні змісту виражальні засоби мови, усно відтворювати текст-зразок; формувати вміння вирізняти в тексті ознаки публіцистичного стилю та свідомо відтворювати їх у переказі; виховувати повагу до таких моральних рис, як гуманність, розсудливість, відповідальність, принциповість; розвивати увагу, логічне й образне мислення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Тип уроку: розвиток комунікативних умінь і навичок.

Обладнання: таблиця, текст для переказу.

                                    Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

1. Психологічне налаштування.

Учитель. У народі побутує думка, що ніколи не можна говорити: «Я — неук», а завжди потрібно казати: «Я — зірка»».

На парту кожному з вас упала  уявна зірочка. За допомогою цих зірочок ми визначимо, хто стане найяскравішою зіркою в нашому королівстві рідної мови.

Але кожний із вас повинен пам’ятати:

Я — учень…

Я — хочу знати…

Я — думаю …

Я — вмію …

Я — знаю …

Я — особистість творча…

Я — зірка…

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

1.Читання тексту вчителем.

                            Сопілка з маминої калини
     Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. Правду каже прислів’я: без верби й калини нема України. З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. У калині, кажуть, материна любов і мудрість. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не нівечили цвіт, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цвіте на сам-кінець весни, коли вже відходять заморозки. Тож не дивно, що колись цю рослину цінували особливо. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. А вже коли достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш, бувало, селом – хати неначе в коралах, червоніють густими намистинками.

     У народній медицині, очевидно, не було помітніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. А як потрібна була калина в численних обрядах! Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали вільце молодої.
     Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і наринають світлі спомини дитинства… Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила: “ Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А під осінь я висадила біля застільного вікна кущ калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що поливала, тільки швидко розрослася. Соловейко на ній гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями. Згодом, як ти мав з’явитися, тато із пагона змайстрував сопілку.

Було таке повір’я, якщо зробити з калини сопілку, в сім’ї неодмінно з’явиться син – продовжувач роду. Так воно чи ні – суди сам. Але коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за калиною…”
     Коли вже ув’язали в пучки ваговиті грона, мама попрохала: “ Може б ти, синку, пересадив калину, щоб гарний споминок був мені і тобі?”
      За кілька днів у нашому городі вже світилися сизуваті пагони. Дбайливі мамині руки викохали їх, і невдовзі біля вікна зацвіла першим квітом калина. Завжди, коли я приїздив у гості до неньки, одразу ж нагадувала:“ Ось глянь, яка красуня! А пам’ятаєш, як ми її садили? Тепер, коли тебе довго немає, я дивлюся на неї і згадую:“ Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте ”.
Немає вже мами, але є калина – мамина мудрість, мамине безсмертя… 

  
      Кущ калини біля материної хати. Це не тільки окраса, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина. Кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не просто це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска!
Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше – коли викорчував – ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Її може подарувати лише сопілка з маминої калини. ( За В. Скуратівським ) 

2.Аудіювання (взаємоперевірка).
1. Улюблені рослини-символи українців:
а) верба й калина;
б) верба й малина;
в) вишня й калина;
г) калина й береза.
2. Що казали дітям, аби ті не нівечили цвіту:
а) не ламайте калину, бо накличете мороз;
б) не ламайте калину, бо накличете біду;
в) не ламайте калину, бо не буде цвіту;
г) не ламайте калину, бо кущ всохне.
3. Дівчата квітами прикрашали:
а) голови; б) коси; в) стріхи; г) вінки
4. Мама висадила кущ калини біля:
а) причілкового вікна;
б) застільного вікна;
в) сінного вікна;
г) крайнього вікна.
5. Що опредметнює кущ калини?
а) красу і духовний потяг до землі;
б) красу і силу;
в) красу і материнську мудрість;
г) красу і любов до народної поезії.
6. Що оздоблювали калиновим цвітом?
а) вільце молодої;
б) коровай молодої;
в) голову молодої;
г) хату молодої.
7. Хто на калині звів гніздо?
а) жайворонок;
б) соловейко;
в) голубка;
г) зозуля.
8. Хто пересадив калину?
а) мама; б) тато; в) син; г) бабуся.
9. Чим заростають стежки до сусіда?
а) чебрецем; б) споришем;
в) лободою; г) берізкою.
10. Як ви розумієте вислів: без верби й калини нема України?

3.Завдання.

З’ ясувати лексичне значення  слів.

Вільце (гільце) – обрядове дерево, що прикрашається квітами, ягодами.

Наруга – нестерпне знущання.

Нівечити – руйнувати.

Обійстя – садиба, двір.

1.     Бесіда.

– Визначити тему та головну думку тексту.

– Визначити стиль тексту. Обгрунтувати свою думку з опорою на таблицю.

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ

ГОЛОВНА ФУНКЦІЯ	Повідомлення і вплив на читача або слухача
СФЕРА ВЖИВАННЯ	Суспільно-політичне життя
ОСНОВНІ ВИДИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ	Виступи на зборах,мітингах, заклики і прокламації, публікації в суспільно-політичних газетах і журналах (передова стаття, репортаж, огляд, памфлет, фейлетон, інтерв’ю), радіо – й телепередачі політичного й суспільного змісту.
ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ	Інформативність, актографічність, логічність, точність, образність, емоційність, експресивність (піднесеність), відверта оцінність.
МОВНІ ОЗНАКИ	Уживання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, оцінних слів, риторичних фігур (риторичних запитань, звертань, стверджень), художніх засобів: епітетів, порівнянь, метафор, алегорій. Уживання дієслів у формі наказового способу, непрямого порядку слів у реченнях (інверсії), окличних речень, конструкцій із прийменниками й сполучниками в галузі…; у зв’язку з тим що; внаслідок того що; всупереч тому що. фігур (риторичних запитань, звертань, стверджень), художніх засобів: епітетів, порівнянь, метафор, алегорій. Уживання дієслів у формі наказового способу, непрямого порядку слів у реченнях (інверсії), окличних речень, конструкцій із прийменниками й сполучниками в галузі…; у зв’язку з тим що; внаслідок того що; всупереч тому що.

- Які типи мовлення покладено в основу тексту?

- Де і чому калину широко використовували наші прабабусі?

- Які легенди, повір’я, пов’язані з калиною, ви знаєте?

- Чи маємо ми право порушувати, забувати народні традиції?

5. Проблемне питання. Чому у тексті багато часток, звертань, пестливих слів?

6. Колективне складання плану тексту.

7. Повторне читання вчителем тексту.

ІІІ. Усне переказування учнями тексту за планом.

ІV. Підсумок уроку.

V. Рефлексія.

 Анкета " Я тобі – ти мені"

Яку інформацію отримали після цього уроку?

Які види завдань сподобалися найбільше і чому?

Що допомагало вам у роботі?

За яких життєвих ситуацій ви могли б скористатися матеріалом сьогоднішнього уроку?

VІ. Домашнє завдання. Високий і достатній рівні - скласти власне висловлювання «Лікувальні властивості калини», середній і низький рівні – рецепт приготування чаю з калини.

Тема. Усний стислий переказ тексту наукового стилю.

Мета: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння учнів усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, запам’ятовувати конкретні факти, послідовність викладу матеріалу; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз наукового тексту, сприймати усний текст, розуміти його, стисло відтворювати зміст прочитаного.

Тип уроку: розвиток комунікативних умінь і навичок.

Обладнання: словники, підручник, таблиця, пам’ятка.

                                    Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Психологічний тренінг

– Ми спокійні…

– Ми врівноважені…

– Ми готові сприймати інформацію…

– Ми зрозуміємо… і вивчимо…

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Робота з таблицею

НАУКОВИЙ СТИЛЬ

ОСНОВНА ФУНКЦІЯ	Повідомлення знань, пояснення, аналіз явищ, доведення наукових припущень
СФЕРА ВЖИВАННЯ	Наука, техніка, освіта, виробництво
ОСНОВНІ ВИДИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ	Наукові доповіді, лекції, статті у наукових та науково-популярних журналах, монографії, підручники й посібники, наукові звіти, реферати, тези, рецензії
ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ	Узагальненість (відстороненість від несуттєвого), логічність, конкретність, точність (однозначність), об’єктивність, аргументованість, фактографічність, послідовність викладу
МОВНІ ОЗНАКИ	Уживання слів у прямому значенні. Використання термінів. Використання слів з абстрактним значенням, слів іншомовного походження. Переважання іменників над дієсловами. Використання конструкцій із прийменниковими сполуками відповідно до..., у зв’язку з..., на відміну від..., за допомогою..., в результаті... тощо. Складні речення з причиново-наслідковими, умовними, часовими та іншими відношеннями між частинами

ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу

1. Колективна робота з текстом. Обґрунтувати його належність до наукового стилю.

   Історія власних назв дає багатий матеріал для історії мови, історії народу. Власні назви прямо чи опосередковано утворені від загальних назв. Проте це не означає, що спочатку виникли загальні назви, а вже потім власні. Поки в мові не виділилася група власних назв, не існувало й розмежування цих двох груп. Були просто слова, які згодом стали розщеплюватися на загальні та власні назви.

2. Підготовча робота до усного переказу.

1. Робота з пам’яткою «Як стисло переказати текст наукового стилю»

1. Прочитайте або прослухайте текст, який необхідно переказати стисло.

2. Визначте тему й основну думку тексту.

3. Вдумайтеся в тему, пропоновану для стислого переказу.

4. Виберіть із тексту основне й істотне.

5. Продумайте композицію переказу, тип мовлення (розповідь, опис, роздум) чи поєднання цих типів.

6. Складіть план переказу.

7. Випишіть слова-терміни, що допомагають авторові точно описати пред­мет (явище, дію тощо).

3.Завдання.

 Прослухати текст. Визначити, що виражає заголовок: тему чи основну думку. З’ясувати стильову належність тексту.

                Горобина звичайна

          Горобина звичайна є деревом, яке може досягати в довжину 15 метрів або росте у вигляді куща. Відрізняється густою кроною. Горобина має гладку і сіру кору. Листя  вузьке, опушене, непарноперисте, має до 11 пар. Рослина відрізняється білими квітками, які збираються в парасолькове суцвіття. Цвісти починає в кінці весни. Плоди рослини мають ягодоподібну і кулясту форму, оранжево-червоного забарвлення, досягають розміру горошини, на смак гіркі і терпкі. Рано восени вони вже дозрівають, на дереві розташовуються до середини зими. Від морозу плоди позбавляються від терпкості і гіркоти, мають солодкий смак.

       Можна нарахувати до ста видів горобини. Росте вона на різних територіях - Європі, на Півночі Америки, Азії. Одним із поширених видів вважається горобина звичайна.

    У стиглих ягодах рослини міститься безліч органічних кислот - яблучна, сорбінова, янтарна і винна кислоти, дубильні, пектинові речовини, ефірне масло, вітамін РР, С, натрій, сіль калію, кальцій, магній, сорбіт, сорбоза.

      Горобина звичайна багата на вітамін Р, з його допомогою можна зміцнити центральну нервову систему, позбутися від дратівливості, безсоння і загальної слабкості в організмі. Пектини, які є дуже важливим хімічним компонентом плодів горобини, здібні до желеутворення в присутності цукрів і органічних кислот, а це допомагає зв’язувати токсини в кишечнику і виводити із організму надлишки вуглеводів.

     Традиційна медицина горобину звичайну вважає одним із кращих сечогінних, полівітамінних засобів. Народна медицина цінує ягоди рослини за те, що вони мають сечогінну і жовчогінну дію, за допомогою їх можна знизити артеріальний тиск, вилікувати цингу.

     Сироп, приготований з соку плодів горобини звичайної, рекомендують вживати при ревматизмі, якщо в сечовому міхурі і нирках виявлені камені. Також цей засіб добре застосовувати у випадку нестачі вітаміну С.

      Сік горобини звичайної є одним з кращих протимікробних засобів, з його допомогою можна позбутися від набряків, зупинити кровотечу. Він знижує рівень холестерину в крові, відновлює обмін речовин.

4. Виписати ключові слова, що розкривають тему тексту.

5. Поділити текст на смислові частини. Скласти план.

6. Схарактеризувати стильові ознаки тексту:

- мета мовлення (обмін інформацією);

- сфера спілкування (наука, освіта);

- мовні особливості: лексичні (використання слів-термінів); морфо­логічні (перевага іменників над дієсловами); синтаксичні (уживання переважно складних речень та простих повних речень).

7. Підібрати антоніми до слів: багато, більше, любити, допомагає, щедро.

ІV. Редагування  і аналіз  створеного тексту.  

V. Підсумок уроку.

VІ. Домашнє завдання. Скласти(дібрати з різних джерел) текст(до 12 речень), визначити засоби міжфразного зв’язку.