Підготовка до ЗНО

Власне висловлення>>

Зразки творів - роздумів

Упорядники:

Мозгова О.П.,учитель української мови та літератури, вищої кваліфікаційної категорії

Єрьоменко О. Г.,  учитель української мови та літератури, першої кваліфікаційної категорії

    Збірник допоможе навчитися створювати власні висловлення, чітко формулюючи тезу, наводячи переконливі аргументи, використовуючи доречні приклади, логічно й послідовно викладаючи думки та формулюючи відповідні висновки; використовувати різноманітні виражальні засоби, граматичні конструкції, лексичне і фразеологічне багатство української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування; оформлювати письмове   мовлення відповідно до орфографічних, граматичних і пунктуаційних норм української мови.

   

                                             

Вступ	3
Структура твору-роздуму	6
Слова й вирази у творі-роздумі	6
Приклади з літератури	8
Добро і зло	8
Розкіш спілкування	11
Кохання	13
Праця	15
Патріотизм	18
Батьківщина	21
Щастя	23
Зразки творів-роздумів	26

                                                         Вступ

     Готуючись до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури, школярі мають звернути увагу не лише на повторення правил і літературних творів, а й на написання власного висловлення, яке при гарній підготовці може на тестуванні принести абітурієнту цілих двадцять балів. Чому ж потрібно готуватися до написання твору? Метою власного висловлення є доведення учасником своєї позиції стосовно проблеми, порушеної в темі відкритого тестового завдання ЗНО з української мови та літератури.

    Річ у тому, що власне висловлення у форматі ЗНО має відповідати певним вимогам, тому старшокласникам не завадить скористатися даним посібником.

         Власне висловлення на ЗНО з української мови та літератури – це своєрідний твір-роздум стосовно певного проблемного, суперечливого питання (проблеми), актуального для сучасної молоді.

    Своєрідність власного висловлення як різновиду твору-роздуму зумовлена тим, що: 

учасник тестування у власному висловленні повинен не просто поміркувати над запропонованою темою, а довести виправданість своєї позиції стосовно відповідної теми, обґрунтувати свою позицію й проілюструвати свою аргументацію показовими прикладами;

учасник тестування повинен написати власне висловлення, керуючись не власними уявленнями про структуру тексту, а дотримуючись вимог, визначених в умові відкритого тестового завдання.

До власного висловлення ставляться чіткі вимоги стосовно:

тематики (Про що має бути текст?);

змісту (Що обов’язково має бути згадано / подано в тексті?); 

композиційної будови (Які змістово-композиційні елементи обов’язково повинні бути в тексті?);

мінімального обсягу (Яка мінімальна кількість слів може бути в тексті, щоб його можна було оцінювати?).

Відкрите тестове завдання в тесті ЗНО з української мови та літератури передбачає написання не просто твору, а власного висловлення.

Учасники тестування мають створити такий продукт писемної мовленнєвої діяльності – текст, у якому доречно поєднати ознаки всіх трьох типів творчих робіт (опису, розповіді, роздуму) із метою ДОВЕДЕННЯ ВЛАСНОЇ ПОЗИЦІЇ СТОСОВНО ПЕВНОЇ ПРОБЛЕМИ, визначеної в темі відкритого тестового завдання.

    Таким чином, при створенні власного висловлення варто дотримуватися вимог публіцистичного стилю, тобто не зловживати надмірною художністю, розмовністю,  науковістю під час викладу своїх міркувань.

Разом із тим власне висловлення може бути створене й у формах, притаманних іншим функціональним стилям, наприклад, художньому, науковому, розмовному, оскільки в умові завдання стильова належність тексту, який повинен бути створений учасником тестування, однозначно не вказана.

Структура твору – роздуму

1.     Теза.

2.     Аргументи: 

    а) перший аргумент;

         б) приклад з літератури чи інших видів мистецтв;

    в) другий аргумент;

    г) приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.

3. Висновок.

Слова й вирази у творі – роздумі

Теза:         Я думаю….     Я вважаю…     Мені здається…     На мою думку…

  На моє переконання…        Моя точка зору на цю проблему така…

Аргументи:     Я так вважаю, тому що….    Чому я так думаю?  Тому що…

 Аргументом на користь моєї думки може бути те, що…      До того ж…

  Довести моє твердження я можу такими аргументами:  по-перше…

     На користь моєї думки  можу навести такі аргументи…

      Моє переконання ґрунтується на тому, що: по-перше…  по-друге…

    Хоч моя думка, можливо, видасться дивною, спробую переконати вас    такими аргументами…

Приклади:    Скарбниця світової літератури дає багато прикладів  щодо порушення проблеми…

       На згадку приходять герої…

       У зв’язку з порушеною проблемою хочеться згадати твір…

   Яскравим прикладом саме такого розуміння…особисто для мене є…

  Проблема… є дуже актуальною, тому багато прикладів її розв’язання  дає саме життя.

       Говорячи про…, не можна не згадати…

  Повертаючись до думки про…, можу навести такий приклад…

  Як я вже зазначав….щодо цього яскравим прикладом є образ…з твору…

     Тема мого роздуму порушується у творі… Там…   

     Найкращою ілюстрацією такого розуміння проблеми є герой…з твору…

    Історія також дає багато прикладів… Один із них…

   Згадаймо постать видатного… Захоплює його…

 Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий,   можу сказати, що…

   Хочу навести приклад із власного життя…

Висновок:     Отже… можна дійти висновку…   Підсумовуючи, можна зазначити…      

     Таким чином, можна зробити висновок…     Отже, бачимо, що…

     На завершення свого роздуму, підсумую…

Вирази  для  зв’язку  думок:      По-перше..      По-друге…

     Повертаючись до думки про…, хочу зазначити, що…

      Як я вже стверджував… Як уже зазначалося…

      Як можна побачити…

               Приклади з літератури, цитати

                             Добро і зло

Цитати	Автор, твір	Приклад
Добра людина не та, яка вміє робити добро, а та, яка не вміє робити зла.  В. О. Ключевський Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом.  Ліна Костенко Доброта – мова, якою німі можуть говорити і яку глухі можуть чути. К. Боув Скрутне швидко забувається, пам’ятається добре. В. Биков Добрий знаходить на землі рай для себе, злий уже тут смакує своє пекло. Г. Гейне Багатьох доводиться поважати не за те, що вони творять добро, а за те, що не приносять зла. К. Гельвецій У внутрішньому світі людини доброта – це сонце. Гюго Бути добрим дуже легко, бути справедливим – ось що важко. Гюго Доброта і скромність – ось дві риси, які ніколи не повинні втомлювати людину.  Роберт Льюїс Стівенсон Той, хто добрий, – вільний, навіть якщо він раб; той, що злий, – раб, навіть якщо він король. Августин Аврелій QR-код:	Леся Українка «Лісова пісня» Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» І.С, Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»	Головна героїня «Лісової пісні» відповідає добром на зло. Зазнавши смертельного болю від Лукаша, Мавка милосердно дає йому шанс на духовне відродження, бо розуміє, що він і сам не може «своїм життям до себе дорівнятись». У творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли...» ми бачимо роздвоєність Чіпки Варениченка, що стоїть перед вибором між добром і злом. І стається так, що на певному етапі його життя, ці дві непримиренні сили знаходять у ньому поєднання: вдень він працює, а вночі з товаришами знову ступає на злочинну стежку. Чудовим прикладом для нас стане твір «Кайдашева сім’я» І. С. Нечуя – Левицького, у якому яскраво виділені темні та світлі сторони головних героїв.  Мотря та Кайдашиха – втілення тих людей, які обрали темну стежку і притримувались її, всіма можливими і не можливими способами, хоча для них  це було святим обов’язком, показати хто в домі господиня. Тут ми бачимо приклад того, що в думках помішалось зло і хибне добро, тому дві жінки не могли зробити нічого краще, ніж зло видати за праведні дії. Світлою душею у цьому творі була Мелашка, проте й вона підкорилась цим темним помислам, на які її наштовхнули родички.

                       Розкіш спілкування

Розумна чи дурна людина - ясно після її висловлювань. М. Авреміт Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена. Ф. Вольтер  Від теплого слова і лід розмерзає.  Народна мудрість Гостре словечко коле сердечко.  Народна мудрість  Добре слово і кішці приємно.  Народна мудрість Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує! Т. Шевченко Грубе і різке звернення закриває перед нами всі двері і всі серця. С. Смайлс Будь чиста, як плуг, що оре… Така будь, моя бесідо! В. Стефаник Ти й не помітиш, як і коли спілкування з мудрими людьми принесло тобі користь, але саму користь від цього спілкування помітиш.      Платон Для того щоб керувати собою, використовуй свою голову. Для того,  щоб спілкуватись з іншими, використовуй своє серце. Індійське прислів’я QR-код:

Леся Українка «Бояриня» Даніель Дефо "Робінзон Крузо"

Важко прожити без спілкування. Згадаємо Оксану, героїню “Боярині” Л. Українки. Потрапивши на чужину, вона втратила можливість щирого спілкування, ніхто не розумів її туги за рідними місцями, мовою, звичаями, душевно близькими людьми. І це призвело до її хвороби та загибелі. Проблема спілкування яскраво розкривається в знаменитому творі Даніеля Дефо "Робінзон Крузо". Головний герой двадцять вісім років провів на безлюдному острові, будучи повністю відрізаним від суспільства. Він зумів забезпечити усі свої приробні потреби, окрім єдиної - спілкування. Саме його відсутність найбільше надокучає Робінзону. Його відчайдушні спроби розмовляти з папугою чи з місцевим дикуном, регулярне читання Біблії, свідчать про повний переворот системи цінностей, в якій потреба спілкування зайняла пріорітетне місце, витіснивши на задній план всі інші потреби.

                                    Кохання

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня Ліна Костенко Любити – це не означає дивитися один на одного, любити — це означає разом дивитися в одному напрямку Антуан де Сент-Екзюпері. Кохання надихає на великі справи, і воно ж заважає їх здійснювати. Дюма Хто не знав бідності, любові і війни, той не жив повноцінним життям. О'Генрі Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.      Г. Сковорода Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.       Л.Костенко Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня. Л. Костенко Не жаль мені, що я тебе кохаю, та в нас дороги різно розійшлись.     Леся Українка Любов-це насамперед відповідальність, а потім уже насолода. В. Сухомлинський Прийшла любов непрохана й неждана – ну як мені за нею не піти?    В. Симоненко QR-код:

Леся Українка «Лісова пісня» Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»

Сила кохання до Мавки пробуджує душу й талант Лукаша. Зрадивши кохану, він відмовляється від високого в собі. Почуття любові змушує Мавку повернутися до парубка, коли він у небезпеці, щоб урятувати його. У повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», де показано й оспівано високе почуття кохання. Головні герої твору, Марічка й Іван, закохані, вони планують своє майбутнє життя, мріють про одруження, але доля вирішує інакше: Марічка помирає. Важко уявити, що довелось витримати молодому юнакові у той складний і переломний момент його життя. Навіть одружившись через багато років з іншою жінкою, почуття Івана до Марічки залишились незмінними. Він ігнорував стосунки своєї дружини з іншими чоловіками, але ладен був на все, аби хоч на хвилиночку почути голос коханої, зустрітися з нею поглядом. Гірко те, що це бажання й губить легеня, він помирає, слідуючи за нявкою, яка нагадує його дорогу дівчину..

                                      Праця

Усе, що робиш, треба робити добре. Ф. Бекон Дія є найвиразнішим розкриттям людини. Г.-В. Ф. Гегель Життя нічого не дає без праці. Горацій Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе. В. Сухомлинський Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. М. Коцюбинський Праця – найкращий шлях до того, щоб любити життя. Е. Ронан Роби те, до чого народжений. Г.Сковорода Краще працювати без визначеної мети, ніж нічого не робити. Сократ Лінощі роблять будь-яку справу важкою, а працелюбність – легкою. Б. Франклін Робота, яку ми виконуємо охоче, зцілює болі. В. Шекспір Праця в наш час – це велике право і великий обов’язок. В. Гюго QR-код:

Г Сковорода «Бджола і Шершень» Олександр Довженко «Зачарована Десна»

Г. Сковорода завжди вважав, що кожна людина повинна працювати за своїми здібностями, наголошував, що нема нічого гіршого, ніж хворіти думками. А найкращими ліками проти цієї хвороби є «сродна праця». Мислитель закликає людей пізнавати самих себе, адже шлях до щастя лежить через самопізнання своїх здібностей і нахилів до певного виду діяльності . Людина красива в праці, тому малий Сашко захоплюється дядьком Самійлом─ умілим косарем, який, здається, обкосив усю планету. Невтомна й ненька хлопчика, для якої робота на землі─ радість. Найбільше любила вона «саджати що-небудь у землю, щоб проізростало».

                                  

                                     Патріотизм

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. Чингіз Айтматов  Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. Джордж Гордон Байрон Щасливий воїн, що во ім'я миру свою підносить бойову сокиру, во ім'я правди кривду тне з плеча! М. Рильський Тільки той народ, який вшановує своїх героїв, може стати великим. К. Рокосовський Герой робить те, що можна зробити. Інші цього не роблять. Р. Ролан Найбільші подвиги доброчесності були зроблені з любові до Батьківщини.    Ж. Руссо  Патріотизм починається з колиски.              В.Сухомлинський Патріотизм починається з любові до людини.              В.Сухомлинський Героїзмом можна назвати тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобуває або окуплює добро цілого народу. І. Франко Герой - це людина, яка в рішучий момент робить те, що потрібно робити в інтересах людського суспільства.      Ю. Фучик QR-код:

Тарас Григорович Шевченко «Кавказ» Володимир Самійленко «Патріоти»

Яскравим прикладом можуть слугувати справжні патріоти в поемі відомого українського поета Тараса Григоровича Шевченка «Кавказ». Тарас Григорович  доводить, що справжність патріотів держави знищити неможливо. Непереборну силу кавказців поет зобразив у безсмертному образі Прометея. Автор правильно підкреслив незнищенність народу. Прометей — уособлення безсмертя людей, серце якого «знову оживає і сміється знову». Російська імперія зображена в образі ката-орла, що не може спотворити життя народу.  На щастя, патріоти Кавказу не піддалися гніту царату. Кавказці — уособлення справжніх патріотів, котрі готові доводити свою незалежність, свободу.     Порушує тему патріотизму та засуджує балакунів-псевдопатріотів В. Самійленко в поезії «Па­тріоти». Справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак,  який ...бачив душею Вкраїну І все, що вона добула.  Письменник намагається допомогти читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї.

                          Батьківщина

В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина. Ліна Костенко  Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас. Ліна Костенко   Вітчизна — ось і альфа, і омега! Дмитро Павличко   Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою. Феофан Прокопович   Земле, поорана горем, Лихом засіяна чорним! Максим Рильський   Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. Іван Світличний  Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь Симоненко QR-код:

Ліна Костенко «Маруся Чурай» Іван Багряний «Тигролови» Павло Тичина. Поезія «Пам’яті тридцяти»

Яскравим представником борця за народну волю, патріотом є Іван Іскра. Він не належить собі, бо в боротьбі кипить земля, горить полум’ям державотворення. Від батька Остряниці перейняв син уболівання за долю розтерзаної України й завжди залишався безстрашним та нескореним. Опинившись на Далекому Сході не зі своєї волі, родина Сірків не втратила ані любові до України, ані рідної мови, ані духовності, ані української ментальності, що генетично закладено в них волелюбним героїчним минулим українського народу. Автор уславлює мучеників українців, які є цвітом нації, утверджує любов до Батьківщини, готовність на самопожертву заради свободи, проголошує, що в цьому- найвища етична й духовна цінність людини.

                                    Щастя

Хочеш бути щасливою людиною - не рийся у своїй пам'яті.           Ошо Немає ліків, які здатні вилікувати те, що може вилікувати щастя... Габріель Гарсіа Маркес Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими. Авраам Лінкольн Щастя — це не життя без турбот і печалей, щастя — це стан душі. Сміливість — половина щастя.  Народна мудрість Справжнє щастя коштує недорого: якщо за нього доводиться платити високу ціну, значить, це фальшивка.   Коко Шанель Якщо ви хочете вести щасливе життя, ви повинні бути прив’язані до мети, а не до людей або до речей.      Альберт Ейнштейн Щастя – це коли тебе розуміють, велике щастя – це коли тебе люблять, справжнє щастя – це коли любиш ти.   Конфуцій Люди люблять розмірковувати про щастя. Але ніхто не знає, що найбільше щастя - в розумінні. Костянтин Паустовський QR-код:

Олександр Довженко «Зачарована Десна» Григорій Сковорода

Інколи трапляється так, що людина свою провину хоче спокутувати тим, що приноситиме людям щастя й добро. Так робив герой повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» Сашко, який одного дня вирішив, що хоче робити лише добрі вчинки. Він скидав шапку перед перехожими й вітався з ними, цим самим ніби компенсуючи свої маленькі дитячі прогріхи. Але одного дня Сашко з батьком вчиняють справді хоробрий і благородний вчинок. На човні вони рятують людей від повені, і Сашко відчуває справжнє піднесення, адже він зробив світ трішки кращим і яскравішим, став маленьким героєм. Високу мораль народу утверджує Г. Сковорода у «Розмові п'яти подорожніх про істинне щастя в житті». Осмислюючи, у чому суть щастя, Григорій Савич переповідає народні притчі, байки, легенди. Його ідеал найвищих якостей — людина з високою гідністю, яка не плазує перед тими, хто хоче поставити її на коліна, яка завжди дбатиме про тіло й душу і буде щасливою.

                    

                         Зразки творів-роздумів

    1.Чи змогла б людина прожити без природи, без гармонії з довкіллям?

     Я твердо переконана, що людина як біологічна істота не здатна вижити, знаходячись поза межами навколишнього середовища. Однак, досягти гармонії між індивідом і природою можливо лише за рахунок об’єднання своїх сил.

 На підтвердження своїх  слів наведу декілька переконливих аргументів.

По-перше, природа наділена життєдайною силою, яка здатна впливати на людські фізичні й емоційні потреби.

 Яскравим прикладом щодо наведеного аргументу вважаю новелу М.Коцюбинського «Intermezzo». Лише перебуваючи на природі, герой здобув сили рухатися у вирі буденного життя. П’янкий запах гречки та шелестіння льону зцілили душевні рани митця, надали наснаги та бажання жити.

По-друге, злагода між навколишнім середовищем і мешканцями планети залежить від кожного. Обмеження негативного впливу людини на природу ліквідує її реакцію, дасть змогу співіснувати у мирі та добробуті.

 Прикладом може слугувати Лісовий кодекс України, де закладається берегти природні надра, а особливо легені нашої Батьківщини. Слід відновлювати рослинний потенціал, бо від цього залежить наше здоров’я та нащадків.

 У висновку хочу наголосити, що досягнення гармонії з природою можливе лише у випадку невтомної праці людства для збереження власного дому.

2.  Інтернет зближує чи накопичує самотність?                                                            

    Самотність – це стан, про який нікому розповісти…

                                                             Ф.Раневська

                                                                                                             

   Сотні уподобань, перепостів та повідомлень – ось що оточує сучасну людину. Ми завжди знаходимося в епіцентрі подій, наші фото переглядають тисячі очей, однак багато хто почуває себе самотнім, втрачає контакт із людьми.

 Дослідження показують, що з десяти осіб сім не мають реальних знайомих, вони живуть у віртуальному світі, власноруч відокремлюють себе від соціуму. Парадокс: людство має необмежений потік знань, щодня удосконалюється у наукових дослідженнях, але втрачає першооснову успіху – спілкування, бажання допомогти, підтримати.

Інтернет – інструмент, який зробив життя зручнішим, однак ліквідував жагу до пізнання душі інших.

  Такі поняття як дружба, щирість, відданість поступово покидають людські помешкання та йдуть у вічність.

  Чи брак спілкування і підтримки не стане моральною кризою людства?

Можливо. Але кожен із нас повинен знайти тонку грань між реальністю і міражем, потиском руки і натисканням клавіші «Enter», блокуванням і справжніми сльозами, щирим поглядом і лайком.

  Варто лише зазирнути за браму всесвітньої павутинки – і тобі відкриється колоритність, неповторність світу, що дарує не самотність, а задоволення від життя.

             3.   Чи зміниться ставлення молоді до минувшини?

       Нині настала ера інформаційних технологій. Ставлення до минувшини нашої молоді різне. У кіноповісті О.Довженка «Україна в огні» німецький полковник фон Крауз дивується з того, що українці не вивчають своєї історії.

А чи треба це робити, коли ми йдемо в майбутнє?

   Я твердо переконана, що вивчення нашого минулого – невід’ємна частина життя свідомого громадянина, оскільки історія надає змогу аналізувати прадавні події, будувати на основі досвіду щасливе майбутнє.

    На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

    По-перше, давноминулі події розкривають перед сучасними українцями імена героїв нашої Батьківщини, викликають почуття вдячності за мирне небо і соборну землю.

  Яскравим прикладом патріотизму і нескореності предків вважаю історичну пісню «Ой Морозе, Морозенку». Славний козак Станіслав Морозовицький є ідеалом відданості, попри нелюдські тортури. Така людина гідна пам’яті нащадків: «…твої думи, твої пісні не забудуть люди ».

   По-друге, вивчення історії дає змогу стати національно-орієнтованою людиною, осягнути приналежність до певного народу. Визначеність допоможе нам сміливо йти по стежці сучасності, не розриваючи зв’язків із споконвічними традиціями пращурів.

   Не можна не згадати родину Чучупаків – творців незалежного утворення у Холодному Яру. Учитель за професією, Василь Чучупак досліджував славну історію українського народу. На основі отриманого досвіду став на захист України, показав усім приклад вдалого державотворення.

  Отже, вивчення історії нашого народу не має стати тягарем для сучасного суспільства, а скоріше обов’язком, який відкриває незвідані шляхи успіху і процвітання для майбутніх поколінь.

4. Людина прагне щастя. Хтось убачає його у взаємному коханні, хтось – у кар’єрі, комусь потрібна творчість, а декому – приниження інших як засіб власного звеличення. І стежок, що ведуть до нього, існує безліч – як світлих, так і темних.

   Це складне для мене питання. Бо поняття повного задоволення від життя є досить абстрактним і водночас індивідуальним для кожної особи. Нерідко Олімп звершень та досягнень для однієї категорії людей – є втратою часу для іншої.

  На підтвердження цієї думки наведу декілька переконливих аргументів.

  З одного боку, існує думка, що джерелом щастя є гроші. Безперечно, номінальний еквівалент надає не тільки захист, а й розширює горизонт можливостей. Однак, збагачення не завжди приносить щастя, а може призвести до руйнації родинних  стосунків, внутрішнього виснаження, беззмістовності життєвих орієнтирів. Яскравим прикладом вибору пріоритетів у житті на користь грошей і слави є комедія І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

  Головний герой відчуває подих свободи і щастя лише тоді, коли полишає думки про надто забезпечене майбутнє .

  З іншого боку, щастя виявляється у результаті невтомної праці, власноруч здобутого досвіду чи реалізації власних ідей.

Не можна не згадати українську художницю зі світовим ім’ям – Катерину Білокур.

 Дівчина малювала попри заборони батьків, бо у кожному полотняному шматочку і маленькому вуглеці втілювався особистий задум, сенс буття, і нарешті – щастя.

 Невтомне бажання досягти вершин у мистецтві змогло прославити майстриню  і подарувати світу неперевершені, глибоко українські картини.

      Отже, стверджувати, що щастя для людини полягає лише у певних речах  і подіях, було б помилковим. Без пізнання самого себе, відкриття барв життя і можливостей світу – є першочерговим ключем до майбутнього здобутку.

       

            5. Роль праці у житті людини

 Я твердо переконана, що фізична чи розумова праця підіймає не тільки рівень можливостей у постіндустріальному світі, а й допомагає розгледіти природню красу людини, коли вона тяжіє до певної діяльності.

    Щодо висловленої думки наведу декілька переконливих аргументів.

    По-перше, будь-яке заняття виокремлює особливі здібності освіти. Її могутній потенціал розкриває бажання творити, а отже – змінюватися на шляху досконалості.

    Переконливим прикладом рівноваги і задоволення від власних результатів вважаю наполегливого підкорювача міста Степана Радченка з урбаністичного роману «Місто» В.Підмогильного. Невтомна праця над собою, сумлінне досягнення власної мети подарувало столиці досить здібного, літературно освіченого письменника. Вершина майстерності Степана показує глибину його внутрішнього світу, схильності до духовного, що значно перекриває земні недоліки.

    По-друге, праця – це результат надзвичайних зусиль, нерідко страждань, що загартовує людську витримку, розкриває незламне бажання перемогти у двобої з власними слабкостями чи вадами.

    Не можна не згадати феномена українського духу – Іллю Яременка – бронзового призера з Параолімпіади у Ріо. Хлопець народився сліпим, однак ця фізична перешкода не зламала його на тернистому шляху. Безупинна праця допомогла Іллі позбутися певних комплексів та у свої двадцять сміливо крокувати стежкою перемог.

    Отже, праця надає людині натхнення, сил для нових звершень, всебічно розвиває творче спрямування, виховує терпіння і силу духа.

 Лише зробіть працю щоденним викликом для себе – і зможете відкрити свою приховану красу і багатогранність.

6.Якщо розмірковувати над сучасними стосунками людини і природи, то доводиться визнати, що вони є тривожними. Дбаючи про свої сьогоднішні потреби, ми часто забуваємо, якої шкоди завдаємо природі рідної землі. Людству потрібно навчитися жити в гармонії з природою, весь час думаючи про те, яку землю воно залишить у спадок своїм нащадкам.

     Я твердо переконана, що кожен із нас має борг перед природою – навчити бережно ставитися до неї наших нащадків. Окрім того, ми, як біологічні істоти, маємо створювати такі умови життя, які не заважають цілісності екосистеми.

  На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

   По-перше,плідна праця сьогодення обов’язково подарує гідний результат у майбутньому. А добре батьківське слово, сказане у слушний час, зможе закарбувати певні правила поведінки у свідомості цілої нації.

   Яскравим прикладом щоденних дідових настанов є дитинство Сашка з одноіменної  кіноповісті «Зачарована Десна» О.Довженка.

   Проізростання зернини, пишна огудина, клепання коси – ось теплі спогади, що висловлює хлопець як згадку про дитячі роки.

  Тепло і повагу до рідної землі, що привив йому батько та дід, проніс через усе життя уже письменник О.Довженко.

   По-друге, злагода між навколишнім середовищем і мешканцями планети залежить від кожного. Обмеження негативного впливу людини на природу ліквідує її реакцію та дасть змогу жити у добробуті.

  Прикладом може слугувати Лісовий кодекс України, в якому закликають берегти природні надра.

 Отже, наше бережне ставлення до природи зможе мінімізувати шкідливий вплив і стати гарантом щасливого співіснування для майбутніх поколінь.

   7.  У чому полягає героїзм українських козаків?         

  Сьогодні, у п’ятницю 11 травня, виповнюється 370 років з дня першої перемоги козаків проти польського панування у битві під Жовтими Водами.

   Сімдесят відсотків українців асоціюють своїх предків із славними захисниками Дніпровських порогів.

   У чому ж полягає героїзм і нескореність цих мужніх захисників, які пробили для нас шлях незалежного існування?

    Нещадне польське панування бере свій початок з далекого XVІ століття, коли Литва і Польща об’єдналися в єдину державу – Річ Посполиту. Населення потерпало від загальної асиміляції і католицької сваволі. Ватажок ще нечисленного козацького руху – Богдан Хмельницький – заручився підтримкою реєстрових козаків. Уклав союз із ханом Ісламом-Гіреєм ІІІ.

  30 квітня 1648 року козацьке військо мужньо виступило проти польської кінноти. Битва тривала декілька днів, виснажуючи молоду козацьку силу; однак, мужність, гострий розум  і героїзм кожного козака змусило армію на чолі із С.Потоцьким тікати, рятуючи своє життя.

 Згодом Корсунь, Пилявці, облога Львова, облога Замостя – і козаки встановили контроль над територією України.

    У чому ж секрет їх тріумфальних перемог, які нерідко знаходилися за межею реальності?

  Французький інженер і картограф Гі де Боплан, що деякий час перебував у козацькому середовищі, зазначав: «Ці люди впевнено почувають себе на суші, у воді суші, ц воду і в повітрі, скрізь вміють дати раду і взяти гору в усіх стихіях».

  Козаки – це люди зі сталевою витримкою, що безмежно прагнуть свободи і незалежності.

Ті, хто ніколи не ламалися під тиском зовнішніх обставин, мали витривалість, хоробрість і військову винахідливість. «Козацтво, - як зауважив батько історії Грушевський, - є гордістю української нації, найвищим злетом у віковічному розвитку».

   Однак, героїзм минулих століть ще живе у генетичній пам’яті українців. Щоденно наші воїни мужньо боронять східні кордони країни. Отож, давайте не забувати про наше славне минуле та шанувати тих, у кого в жилах тече нескорена козацька кров.

    8. Вдячність – чудова риса людського характеру. Будьте вдячними і задоволеними навіть тим, що маєте. Якщо ви ніколи не пережили війну, самотність в’язниці, голод – ви щасливіші за п’ятсот мільйонів людей у всьому світі. Якщо у вас на столі є їжа, ви вдягнені і взуті, у вас є дах над головою і постіль – багатші, ніж 75 % людей на Землі. Якщо ви читаєте це, то не належите до тих двох мільярдів людей, котрі не вміють читати.

    На мою думку, здоров’я, сімейне благополуччя, мирне небо – є ціннішими за будь-які матеріальні надбання, бо отримання їх – лише питання часу.

  По-перше, необхідно бути вдячними за унікальну можливість жити і намагатися зберігати позитивний настрій, незважаючи на несприятливі умови. Яскравим прикладом життєлюбства з української літератури вважаю кіноповість О.Довженка «Україна в огні».

 Родину Запорожців не змусила зупинитися ні смерть рідних, ні страшна війна, ні репресії окупаційної влади. Вони вірили у щасливе майбутнє України,рятуючи зранену душу народними піснями.

   По-друге, найкращий спосіб висловити свою вдячність за те, що маєш – поділитися чимось із іншими.

 Не можна не згадати найвпливовішого діяча Великого князівства Литовського та українця за походженням – Василя-Костянтина Острозького.

  Він – багатий меценат, підтримував освітній, матеріальний рівень українського населення. Його ім’я навіки записане у пам’яті української нації як захисника нашої державності.

  Отже, найкращий спосіб відчути себе дійсно щасливою людиною – бути вдячними за кожен прожитий день і не забувати, що найбільша цінність зосереджується в простих речах, які необхідно помічати.

 9.    Мовний символ землі в українській літературі

  Український народ споконвіку був пов’язаний із навколишнім середовищем. Наші пращури з повагою ставилися до сил природи, а особливо шанували землю, яка була годувальницею і берегинею сімейного вогнища. Тому і утворився підсвідомий зв’язок із матінкою-землею, що став ототожнюватися з такими поняттями як «щедрість», «родючість», «материнство».

  Українці завжди знаходилися у складних соціально-економічних ситуаціях, часто не було і крихти хліба на столі, тому невеликий наділ ставав порятунком для усієї родини, завдяки чому можливе існування нації.

   Українські митці часто у своїх творах згадували сакральну владу землі над людиною. Так О.Кобилянська в реалістичній повісті «Земля» розкрила вплив сирої грудки на поведінку і дії тогочасного селянина. Федорчуки «знали її у кожній порі року і в різних настроях, наче самих себе». Для цієї родини земля була джерелом прибутку, сенсом у житті.

    Нерідко земля допомагала позбутися душевного болю, бо за працею можна забувати про свою нещасливу долю. Так головний герой повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» - Іван, який втратив свою кохану – знаходив розраду лише в праці. Ходячи біля маржинки чи беручи до рук плуга, він забував про нестерпний внутрішній біль.

  Українська земля має цілющі властивості: знімати утому, допомогти налагодити струни душі. Це видно з досвіду ліричного героя новели М.Коцюбинського «Intermezzo», який каже про землю так: «Ніколи перше не почував я так ясно зв’язку з землею, ниви котять і котять…, а я так ходжу і шукаю».

   Отже, земля є основою прадавнього світогляду у східних слов’ян, що стало невід’ємною частиною нашого життя. Вона стала одухотвореним символом процвітання,добра, дала початок новому. А також стала оздобою українського письма.

10 Мода – поняття мінливе. Сьогодні носять короткі й облипчасті джинси, слухають «Океан Ельзи», а ще тридцять років тому хизувалися штанцями-кльош і захоплювалися піснями Назарія Яремчука й Мірей Матьє. Кажуть, що справжнє мистецтво – вічне. .. Невже й воно підвладне моді?

   На мою думку, мистецтво є найвищим ступенем у розвитку духовних надбань людства, яке співіснує з модою на рівних правах і лише час від часу змінює форму свого вираження.

  Наведу декілька переконливих аргументів. По-перше, мистецтво XX  століття розвивалося від звичайного примітивізму до неординарного футуризму, відповідало тогочасній моді. Проте, українські митці створювали власні стилі, які підкреслювали вершину майстерності. Яскравим прикладом уважаю картину «Хата в Богданівці», де «білокурівський стиль» гармонійно поєднується з народним живописом.

   По-друге, мистецтво може змінювати свій напрям залежно від моди, не змінювати власну цінність і неперевершеність. Наприклад, розмальовані глечики моєї бабусі, які вона використовувала у побуті – зараз прикрашають мою оселю, є красномовним прикладом поєднання народно-ужиткового мистецтва з сучасним подихом.

  Отже, мистецтво завжди залишається прекрасним, не змінюється під впливом моди, але лише доповнює і розкриває нові риси свого призначення.

 11. Чи легко бути «білою вороною», чи можна таких людей уважати сильними?

    Я твердо переконана, що в єдиній ідеології суспільства бути «білою вороною» вкрай важко. Але сама така особа є сильною духом, бо йде не за течією, а проти неї, тим самим, змінюючи світ.

   Наведу декілька переконливих аргументів.

   По-перше, особиста думка відрізняє особу від натовпу. Також здатність мислити, приймати власні рішення – усе це ознаки свідомого громадянина.

  По-друге, йти проти більшості завжди складно. І лише сильна людина, минаючи осуд і труднощі, йде на тернистий шлях новаторства.

  Переконливим прикладом з історії України щодо наведених аргументів вважаю країну в роки Першої світової. Увесь світ поділився на ворогуючі табори, але лише Товариство Українських Поступовців мало власну думку, з якою ніхто не погоджувався, бо тримати нейтралітет в такій справі нікому не було вигідно.

  Отже, обов’язок членів ТУП перед українським народом брав верх. Така позиція гідна свідомого громадянина.

  Щось нове завжди сприймається з пересторогою. Такими новаторами в українському мистецтві були корифеї. Садовський, Кропивницький, Заньковецька… Ці талановиті люди долали труднощі, але несли чисту українську мову до простого народу.

   З іншого боку, намагання людини стати як усі може завести на невірний шлях. Проілюструвати це твердження можна прикладом із соціально-психологічного роману  П.Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Головний герой Чіпка Варениченко завжди був не як усі. Хлопець ріс у бідності, нелюдимим. Тяжка праця зробила з бідного хлопця господаря, але жага до правди і рівності не покидала його, а згодом завела в лави злочинців.

  Отже, людей, які мають власну думку, а також  ті, хто намагається вийти з середовища «не такий, як усі», стикаються з труднощами. Але труднощі загартовують людину – і тоді вислів «біла ворона» означає лише надзвичайну людину з певною родзинкою.

12 Ми не раз чули про те, що не можна все ділити на чорне і біле, не варто впадати в крайнощі, треба бути виваженим і поміркованим. А як тоді бути із зрадою людини, колективу чи цілої країни? Чи можна зраду пробачити?

   Зрада руйнує всі відносини довіри між людьми, палить усі шляхи за собою. Почуття того, що тебе зрадили, приводить до несамовитого душевного болю. Саме це почуття будує недовіру у відносинах вже з іншими людьми. Отже, чи можна пробачити зраду, зберігаючи спокій у серці?

   Насамперед, усе залежить від наслідків зради, ступеня її небезпеки. Кожній людині прикро, коли їй брешуть в обличчя, знищують усе, що було цінним дотепер.

   Однак, усе життя не залежить лише від цієї прикрої ситуації, і якщо сконцентруватися лише на ній, можна втратити душевну рівновагу. «Зрада б’є лише в той момент, коли про все стає відомо, інший час ти сам терзаєш себе». І справді, найкращий спосіб гідно відповісти на такий підлий вчинок – усе забути, стати сильнішими у духовному і моральному плані. Тоді зрада не виснажить тебе на користь ворогів, а робить стійкою до будь-яких випробувань. Але є окрема сфера зрад, які не мають виправдань. Одна з них – це подружня. Коли закохані одружуються, то своїм шлюбом показують перед Богом і людьми, що залишуться вірними одне одному навіки. Добре описано у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» зраду Палагни. Про неї автор пише: «Палагна привселюдно обіймалась і цілувалась із сусідом Юрою». Хоча Іван не мав до неї почуттів, але це приносило біль у вигляді неповаги до чоловіка. Кажуть, що людина завжди повторює свої вчинки, немає гарантії, що вона не зрадить знову і знову.

   Інший вид – політична зрада, проти свого народу. Низка політичної зради неодноразово згадується в романі П.Куліша «Чорна рада», а саме в образі Брюховецького. Спочатку він «морочив голови людськії, мов не своєю силою», обіцяючи рівність багатих  і бідних. А отримавши владу, знехтував усіма обіцянками і зрадив народ, який йому вірив. Прикладом жорстокої зради проти свого народу служить роман І.Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький». Через амбіції і жагу до влади головний герой спочатку словами «козаків, гетьманів, усю Україну треба знищити», а згодом жорстокими вчинками «Єремія знущався над немирівцями і милувався тією картиною, зганяючи злість».  Він і є зрадником українського народу.

    Отже, щоб зберегти мир та спокій у душі, жити далі повноцінним життям, як би не було важко, але можна відпустити і пробачити. Але шлюбні та політичні зради не мають жодного виправдання. Таку зраду не лише не пробачають, як показує історія і суспільна мораль, її змивають кров’ю винуватця.

13. Як потрібно реагувати на виклики, перед якими нас ставить життя?

   Я твердо переконана, що кожен виклик, даний нам життям – це старт для нових звершень, оскільки лише таким чином перевіряється наша витримка, міцність та бажання.

   На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

По перше, зміна способу життя чи звичок змушує особу бути мобільною у сучасному світі. Бажання вдосконалюватися підіймає її на новий щабель розвитку.

   Яскравим прикладом підкорення можливостей великого міста вважаю образ Степана Радченка з урбаністичного роману В.Підмогильного «Місто». Переїзд сільського активіста у велике місто змінив не лише умови проживання та статус серед прошарків населення,а й думки, коло друзів, погляди на життя, ментальну структуру світобачення.

  По-друге, терпіння – це найкращий спосіб перевірити свої сили у двобої з лозунгами сучасності.

 Не можу не згадати М.Міхновського, а саме його поодинокі самостійницькі погляди у вирі державного соціалізму. Значна опозиція не завадила активісту проводити власну політику. Виступи Міхновського є відповіддю на загальні виклики пристосуванства тогочасного суспільства.

  Отже, виклики долі – це можливість проявити свої здібності, виявляти власне бажання боротися за омріяне щастя.

 14. До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле

   Я твердо переконана, що генетична пам’ять будь-якої людини закладена у її минулому. І щоб на її основі будувати щасливе майбутнє цілого суспільства, необхідно звертатися до витоків історичного існування.

  На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

  По-перше, минуле – це вдалий інструмент для сучасників осягнути тернисті шляхи минувшини; унікальна можливість винести уроки життя.

 Події, що пішли у забуття – є надійним сховком національної ідеї, що живе вічно.

  Яскравим прикладом прадавньої мудрості вважаю перлину досвіду віків – «Повість минулих літ». Особливу увагу слід звернути на період розбрату нащадків Ярослава Мудрого.

  Слова, що повинні стати життєвим кредо кожного українця, виголошує В.Всеволодович: «Зберімося і дамо відсіч злу, що створилось між Русі, бо як почне брат на брата йти, погибне земля наша».

  По-друге, схильність досліджувати минуле має стати необхідною рисою національно-свідомого громадянина. А визначною ознакою – розповсюджувати коріння історії у маси.

  Не можу не згадати високоосвіченого історика М.Грушевського, який створив багатотомну історію буття свого народу. Панорамне розкриття правди запалило вогонь національного єднання українців.

    Підсумуємо, минуле – це невід’ємна частина нашого буденного життя, що надає можливість визначити власне місце у соціумі, розповсюджуючи нащадками  національний паросток.

15.  Чи можливо дотримуватися правил співжиття у соціумі?

  Усім відомо, що людина і суспільство пов’язані між собою глибинними зв’язками. Тому я вважаю, що дотримання правил спільного життя необхідно, як результат спокійної душі, здорового серця і бадьорого настрою.

  Наведу, на мою думку, переконливі аргументи.

  З одного боку, людина створена «істотою суспільною», а отже, правила життя закладені на підсвідомому рівні і необхідні для комфортного існування.

  Переконливим прикладом зворотної поведінки в суспільстві щодо наведеного аргументу є повість І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

 Гордість, самолюбство, небажання поступитися кожного члена сім’ї призводили до нестерпного життя усіх. Ніхто з членів родини не почував себе щасливим і захищеним, бо нехтував елементарними правилами спільного життя.

   З іншого боку, щоденне спілкування правилами може призвести до втрати себе, як особистості.

    Гарним прикладом з історії України слугує постать видатного діяча Міхновського. У той час усе суспільство наслідувало принципам зрабованої нації, а звичайний адвокат вирішив змінити загальновживану поведінку – заявити про відкриту боротьбу проти царизму. Не бути маріонеткою, а стати новим гаслом відносин між людьми.

  Отже, щоб досягти комфортного існування, необхідно дотримуватися загальновживаних правил, проте при потребі слід відстоювати свою думку, аби стати свідомим учасником власного життя.

16.  Роль гумору в нашому житті

    Я вважаю, що щира посмішка є панацеєю від життєвих труднощів, з якими ми стикаємося щоденно. А гумор – один із потужних болезаспокійливих засобів, що надає снаги і сенсу життю та викриває злободенні проблеми нашого часу.

  На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

  По-перше, бувають ситуації, коли нам важко висловити свою позицію у коректній формі – тоді на  допомогу приходить гумор. Він акуратно згладжує гострі кути, подаючи інформацію у дотепній формі.

  Не можна не згадати про основоположника українського сміху у часи радянської ідеології – Остапа Вишню, який у руслі рибальських побрехеньок і фантастичних перебільшень показує різницю між захмарними успіхами, що навіяла партійна верхівка і тим, що у дійсності має народ. Дотепна сатира Вишні відкривала очі сліпцям, не потрапляючи під приціл загальносоюзної чистки.

 По-друге, гумор для українців виконує життєдайну функцію. Переконливим прикладом щодо наведеного аргументу вважаю творчість української недійної групи «95 квартал», яка зробила гумор своїм ключовим інструментом. Програми комічного спрямування вже п’ятнадцятий рік поспіль зацікавлюють українського глядача та створюють якісний контент, що підіймає престиж українських розважальних шоу в світі.

   Отже, гумор відіграє важливу роль у житті кожної людини: допомагає індивідуалізуватися, отримати щастя, естетичну насолоду. Однак, гумор для українців є джерелом національної свободи, означенням їх самобутності у світі.

 17.Романтики стверджують, що кохання є, і воно вічне. Проте, люди стверджують, що кохання існує не довго: десь кілька тижнів, місяців, поки не завершиться букетно-цукерний період. Виходить, оспіване в українській літературі кохання, не вічне?

   Я вважаю, що кохання – незвичний, психофізичний стан людини, що виникає лише під впливом глибоких почуттів до певної особи. Справжнє почуття не є набором компліментів чи подарунків; це довготривалий період, який свідчить про себе доленосними рішеннями, вчинками, жертвами, тривогами й переживаннями – і може існувати вічність.

  На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

  По-перше, кохання спонукає людей до активних дій, які можуть обмежувати навіть власний простір. Докладання зусиль до створення міцних стосунків, утворює міцний союз, який може існувати навіть після закінчення життєвого шляху.

  Яскравим прикладом вічного кохання вважаю сентиментально-реалістичну повість Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся». Щоб отримати бажане щастя двоє закоханих йдуть на жертви: і коли омріяне було поруч – їх роз’єднує смерть. Однак, Основ’яненко наголошує, що почуття такої сили не згаснуть навіть під загрозою фізичного роз’єднання. Вони будуть линути у вічність, оспівані мудрістю народу.

  По-друге, кохання долає роки, кілометри, життєві обставини і відроджується у вигляді незгасимого вогника, що жеврітиме вічно.

   Не можна не згадати кохання українки Мокрини Юрзук та італійського воїна Луїджі Педутто, почуття яких роз’єднала нещадна війна.

  В ім’я вічного кохання було встановлено монумент у Маріїнському парку в Києві, що стало непорушним підтвердженням вічності любові.

 Отже, справжнє кохання є вічним, воно долає зовнішні перепони і внутрішні перешкоди, відмовляється від матеріального і тяжіє до духовного.

18 Якби я була режисером, про що б зняла фільм?

 Я з упевненістю можу сказати, що покликання кіномистецького спрямування є подарунком долі. Режисер – це людина, яка втілює свій талант, відкриває свою душу, розширює межі можливого.

  Якби подібний хист мала я, то обов’язково створила всеобіймаючу правдиву картину про справжнє становище української історії на тлі геополітичних шахів.

  На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

 По-перше, створення суто історичного фільму поєднує у собі долю шукача правди і сценариста. Викриття прадавньої справедливості є тернистим шляхом осуджень і переслідувань.

  Яскравим прикладом щодо наведеного аргументу слугує життя великого кіномитця О.Довженка та історія створення його твору «Україна в огні».

  Правдивий, хронікальний виклад подій у кіноповісті безповоротно прграв у боротьбі з потужною машиною ідеології. Однак, долаючи час, нещадну критику, заборони, фільм зміг відкрити очі людей на справжній перебіг подій.

  По-друге, особа, що створює якісний виклад подій нашого минулого, ставить собі за мету суспільне сприйняття матеріалу. Ціль історичної кінострічки – підвищити рівень національної обізнаності громадян у простій, загальнодоступній формі.

 Не можу не згадати цикл навчально-освітніх фільмів проекту «Країна» на каналі «Інтер». Сто вісімдесят три серії містять найповнішу інформацію про розвиток українських земель, становлення та захист нашої державності. Матеріал легко сприймається різними віковими категоріями, чітко виконує функцію – зняття віковічної завіси з правди.

  Підсумуємо, особа, що бореться за створення картини історичного спрямування, виконує не лише громадянський, а й моральний обов’язок перед людством – бути першопроходцем у світі чистої правди.

 19.  Добро завжди має перемагати – це ми знаємо з дитинства. Але ж відомо, що будь-яка перемога пов’язана з певним насильством. Як добро має перемагати в нашому недоброму світі?

  Це складне для мене питання. Безперечно, відкриті людські душі, щирі серця, справедливі вчинки мають переважати за жорстокі умови співжиття у соціумі, однак нерідко добро стає інструментом прикриття брехливих вчинків, які нівечать репутацію людства.

 На підтвердження своїх слів наведу декілька переконливих аргументів.

  З одного боку, невеликий паросток добра, що знаходиться у серці кожної людини у слушний час здатен пересилити непорозуміння і ворожнечу.

 Яскравим прикладом щирості попри ненависть вважаю двох закоханих із повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Іван Палійчук і Марічка Гутенюк не дозволили стародавній ворожнечі між родами знищити людські якості, що спонукають до чистих, щирих почуттів. Навпаки стали ідеалом незрадливих почуттів людини.

  З іншого боку, під впливом гріховних схильностей і егоїзму людина готова переінакшити поняття добра, справедливості і честі. Бо, як відомо, тріумф для однієї людини є ганебною поразкою для іншої.

   Не можна не згадати керівництво комуністичної партії, яке впроваджувало радянську модель життя, нищівну ідеологію, колективізувало суспільство засобами терору. Запаморочливі успіхи у промисловості, господарстві – повстали на руїнах сліз, смертей, страждань тисяч українців. «Добро» могутньої руки апарату влади прийняло форму терору, наклепів, доносів, заслань.

 Підсумуємо, доброю людина може бути лише у випадку відсутності зла в її діях, і тоді – добро, наче краса, буде свідчити про її високу моральність без слів.

20.Людям властиво мріяти. У своїх фантазіях ми бачимо себе кращими, розумнішими, багатшими, щасливішими, тобто ледь не ідеальними, звичайно ж, у досконалому світі. І коли з плином часу рух до бажаного видається заважким і надто повільним, багато хто занепадає духом, опускає крила й, урешті-решт, відмовляється від прагнень...

Викладіть Ваш погляд на проблему:

Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?

  На мою думку, уберегтись на шляху до власної мрії нам допоможе віра в себе і незламний характер. Ми повинні йти до власної мрії за будь-яких умов, залишатись оптимістами протягом життя.Свою думку хотів би підтвердити низкою аргументів.

   По-перше, людина повинна пройти безліч випробувань на шляху до мрії, не зламатися та не відмовитися від неї. Це дуже важко зробити, але винагорода того варта. Переконливим прикладом є образ Степана Радченка з роману В. Підмогильного «Місто». Він створив собі мрію підкорити столицю, стати відомим письменником. У це ніхто не вірив, але своїм прикладом Степан доводить мільйонам людей, що мрії можуть здійснюватись.

   По-друге,  у житті треба бути реалістами. Раціонально аналізувати себе, визначати свої недоліки та робити висновки з цього. Кожного дня ми повинні долати свої недоліки та самовдосконалюватись. Можу навести влучний приклад з історії. У молодому віці Стівен Гогінг отримав невиліковний діагноз. Більшість із нас опустила б руки, але не він. Стівен зумів стати видатним ученим, викладачем та світовою зіркою. Завдяки йому тисячі людей зацікавилися наукою і отримали приклад незламної людини.

   Отже, людина є творцем свого щастя. Тільки від нас залежить наше майбутнє та здійснення мрій.